Перегортаю пам’яті сторінку.
Кохання чашу випито до дна.
В моїх руках гітара плаче гірко.
Рікою ллється музика сумна.
Мелодії тієї терпкий трунок
Тамує подих, всотується в кров.
Бринить печаль на золотистих струнах,
Надія гасне,та приходить знов.
Не плач гітаро, вже не повернути
Жаданих вуст, негаснучий вогонь .
Достатньо сліз, доволі нам отрути,
Мовчи сердешна. Годі. Охолонь.
Навіщо зайво марити минулим,
Скінчитись має все колись,але
Чому ж так тисне в скронях, і на груди,
Чому ж тоді так холодно, і зле.
Другие произведения автора:
Нгайэ - Нгайя
Тишина (номинация ''Стихи'')
Облако
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
