30.08.08
11:05
«А»:
Гроза травнева пролунала в кінці літа:
Вже майже осінь, і пора б вже задощити.
Це Бог почув, та і природа теж згадала,
Що землю всю дощем пора умити.
Зів’яли трави і дерева хочуть пити,
І люди теж дощу давненько виглядали.
І, навіть ти, від бруду очиститись,
Захочеш під моїм дощем, ні - забажаєш.
Є відблиск блискавиці такий сильний,
І грім гримить. Його ж бо всі злякались.
А дощ іде: спокійний, чистий, милий,
І душі і серця всі омивались.
Цей дощ надовго: бруду так багато,-
Пилюка сірим килимом усе накрила.
Дощик, іди сюди, я хочу знати,
Що і у Ангела очистилися крила.
Мій дощ, іди, тебе усі чекали,
І хмара кучова нехай поплаче.
Сльозинки неба душу звеселяють,
І серце, і думки світять, одначе.
Другие произведения автора:
Я лечу среди вселенных, звёзд
Послание четвёртое… Моим героям
Грань
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
