МИ - УКРАЇНЦІ !

Ми - українці, землероби, орії.
Встаєм ще до зорі, лягаєм пізно.
І хоч далеко видно наші обрії,
Живем серйозно дуже, це – не смішно.

Ми працювати звикли із рання,
Коли ще сонце спить, пташки дрімають.
Коли ж до нас прийде оте знання,
Що українці краще жити мають?

Ми часто чули: «Труд – кривавий піт»,
І «тільки в праці можеш буть щасливий!»
А те, що йде життя, про нього звіт,
Що забира воно всі наші сили?

Ми народились, щоби працювать?
І гнуть на дядечка якогось спину?
Ні, ти повинен про це добре знать:
Живем для щастя, радості, родини.

Живем, щоб жить, працюєм, щоб рости.
Вчимося, пізнаємо, в вись злітаєм,
Над гарним над прекрасним нашим краєм,
Злетіть до раю можем: я і ти.

Ти знаєш, кожен в світі є народ,
Він владу має ту, яку він вибрав,
Бо він придумав правил різних зброд.
Народе мій! Чого ж ти часто скиглиш?

Ти очі свої від орала підійми,
Ти в небо подивись: які простори!
І від Землі тихенько відірвись:
Цей світ - прекрасний, ясний, неозорий.

Щасливим хочеш бути? Просто будь!
Наклепів і розбратів нам не треба.
Нам треба трошки вирівняти путь,
Звести драбину від Землі до неба.

Ви озирніться: є гаї, поля,
Ліси і луки, люди і машини.
Щаслива буде хай моя Земля,
Сьогодні вже, навіки і однині.

Я вас люблю, Земля дарує світ.
Нас Бог благословив, гріхи забравши.
Придумайте собі скоріш отвіт,
Нам жити треба живучи, чи спавши?

Нам жити треба вже сьогодні, зараз, щас.
Життям прекрасним, повноцінним і щасливим.
Про це повинен знати кожен з нас,
Й робити все, щоб жить сьогодні і віднині.

Горать поля, народжувать дітей,
Садить сади і будувати хати.
О! Як багато в світі є ідей,
І як багато треба ще узнати.

Як той Іван, що рід не пам’ятав,
Ми без коріння. Ми – пеньок, чи стовбур?
А який стовбур квіти випускав?
Дітей-квіток не випускає бовдур!

Людина в світі хоче вічно жить.
Вона живе уже, і живе вічно!
В кого дітей нема – він буде гнить.
Яке продовження? Це дуже смішно!

Щоб діти були, треба нам любов,
Слова хороші і здорові мрії.
І щоб закоханий одну її знайшов,
Повів у далі тихі, солов’їні.

Життя є там, де мама, тато, брат,
Сестра, дідусь, бабуся, де родина.
І розуміння. І словам хорошим старт
Даємо, і вони летять віднині.

У світ широкий, вільний і простий,
Як те зерно, що сіяли весною.
І хай воно найкраще проросте,
Колоссям вклониться тобі разом зі мною.

Його зберем, змолотим, відвезем
На млин, щоб нам муку зробили.
А з борошна того спечемо хліб
Рум’яний і пахучий і - щасливий.

Той хліб ми по шматочку роздамо,
Його всім вистачить, його ж бо так багато!
І разом з хлібом в серце візьмемо
І мрію, і любов, і всім – достаток.

Хай буде так! Про це і Бог казав.
Хай буде добре, роздавайте щедро.
Якщо колись про це ти щось не знав,
Тобі кажу, не будь ти такий впертий!

Живи і мрій. І хай її політ
Ніщо-ніщо не зможе зупинити.
За мрією і сам получиш зліт
Над ницістю, неправдою брехливою.

Будь праведним, щасливим, здоровій.
Це все в твоїх руках. І ти це знаєш.
Щасливим бути сам собі зумій,
Бо з посмішкою світ ти підіймаєш.

Скажи: люблю, кохаю, веселюсь.
Це здорово, це класно. Це кайфово!
Я дійсно землю всю уже люблю:
Сторицю хочу получити знову.

І любить світ мене. Мені дає
Все те, що я хоч трошки забажаю.
Багато що у мене зараз є,
Ще більше подарує світ. Я точно знаю!