Друзям з РУХу.

 Несу свій хрест нелЕгкий й каяттям
 Ламаю душу. Тільки не вклонюсь
 Сьогодні новоспеченним катам...

 Да! Можуть засудити навмання
 З презирством, що я проти стерв,
 Став на шляху у них,щоби земля
 Хиталася під ними,наче нерв.

 А небо нахилилось до землі:
 Очами зІрок дивлячись на нас.
 Пізнати хоче, що ми у пітьмі
 Шукаємо у цей злиденний час.

 Не хліба ми шукаємо.О,ні!
 Його і наче вдосталь на столах.
 Ми душу загубили наче в сні,
 Не подолавши свій незламний страх...

         Київ-2004 р.