І знову почуття надії
Приходить у різдвяний вечір.
Зимові кришталеві мрії
Думки перетворюють в речі.
Бажані під ялиною дарунки
Не краще любові у серці,
Не краще палких поцілунків,
Не ліпше очей, як озерця.
Я коханню віддався навмисно,
Так було і так бути повинно.
В моїм серці прихована пристрасть
І до тебе, коханая, лине.
Я любов`ю розтоплю лід
І тією водою нап`юся.
Без надії палати в огні -
От чого я насправді боюся.
Замість золота - падає сніг
І лягає на плечі дитині.
Лід розтане, а може й ні...
Ми не знаємо... Чи повинні?
Я крізь мряку зимову промчуся
До весняного теплого сонця,
Від самотності, вірю, зречуся...
Ну, а поки дивлюся в віконце.
07.01.2013
Другие произведения автора:
Седая голова
Одна в квартире
Гефсиманский сад
Новые
Меню
