Я вірю в чудеса! Маленькі уже збулися!!! Час збуватисявеликим!!!
«А»: Чудо прози? (ЧП???)
***
Приїхала до брата. Від нього ми збиралися їхати до мами.У Алли є лікувальний браслет на руку, позолочений з магнітиками і камінцями від Сваровські. Я і поросила у Алли дозволутрошки полікуватися: поки ми будемо їхати до мами, щоб я цей браслет одягнула.Алла дозволила. Я одягаю браслет, а він на мене завеликий та й застібкавідкривається. Я і кажу, що я його не одягну, бо ще по дорозі загублю, та Алласказала, що в неї в комплекті до браслету є ще й намисто таке саме, але вонайого носити не може, бо, коли вона його одягає, їй стає погано. Отже якщо вінмені підійде, то я можу його взяти в якості подарунка. Він мені підійшов.
Спасибі, спасибі, спасибі.
Чудо прози? (ЧП???)
Моя двоюрідна сестра Наташа живе в Києві. А речі своєї мами 9вона померла кілька роківтому) зберігає у моєї мами. Там у неї є багато вишивок. Влітку я випросила у Наташі вишиті рушники для виставки в клас,з умовою, що я їх їй віддам. Вона дозволила. Я запитала які, а вона каже: бери,які захочеш. Я і взяла всі.
Через деякий час вона мені телефонує, і каже, що їй дуженезручно, але її подруга сказала, що вона зробила погано, адже ті рушникивишивала її мама для неї, а вона їх віддала мені, і тепер у Наташі душа не намісці. Чи не можу я для початку привезти хоча б кілька рушників. Я зняла тірушники, про які мені говорила сестричка і повезла їй. Приїхали в село. Принашій зустрічі я і кажу Наташі, що я привезла три рушники, і віддам їй, коли мибудемо уже в Києві.
Ми готуємось до обіду. Приходить тітка Василинка і каже:«Валю, а тобі ще рушники треба?» «Треба». «Ну, то я для тебе приготувала двасвоїх рушники і один випросила у своєї сусідки, та ще картина з лебедями. Іможеш їх забрати назовсім». Ось так, я замість трьох рушників, які брала на час,везу три нових, та ще вишиту картину, які мені подарували назовсім.
Спасибі, спасибі, спасибі!!!
*** ЧП!!!
Купила нові брюки. Сірі. А туфель до них нема. Подумала,що мені потрібні чорні, хоч які-небудь. Приїхала до двоюрідної сестри, що живев Києві. До неї в гості приїхала її кума на день народження племінниціРусланки. Привезла з собою туфлі чорні, шкіряні, саме такі, про які я мріяла. І каже, що купила їх собі на розпродажу, без примірки, розмір її, алевони завеликі, тож, якщо вони підійдутьНаташі, чи Русланці, то вона їх їм подарує. Їм вони не підійшли, а тютелька втютельку підійшли мені. Галя мені їх подарувала. Спасибі! Спасибі! Спасибі!
Чудо прози? (ЧП???)
Русланка купила нове плаття собі на день народження. А вньому короткі рукава. Я і кажу, чи вонане змерзне? А вона мені, - що мов, у неї є ось такий красивий італійський шарф,і вона в нього укутається. Я подумала: «Який красивий шарф». Моя двоюріднасестра Люда подарувала мені такий же, але під колір моїх очей – блакитний.
Спасибі! Спасибі!Спасибі!
Другие произведения автора:
Іду по вулиці, а жінка клен саджає
Друг
Дно души. На ней же жажда денег
Новые
Меню
