Ні йоти спільного
у них
ні зі слов’янами,
ні з Руссю.
З якихось диких
рубежів,
з улусів вийшли,
знахабнілі;
кумис червоний
коло губ,
татарське лезо у
халяві,
усе криве з очей
до ніг,
жорстокі звички,
бруд,
підступність.
Загарбники і
палії,
викрадачі чужої
долі,
работорговці,
брехуни,
хвастливі
жалюгідні труси,
фальсифікатори
всього,
що потрапляє в
їхні лапи –
історії,
догматів, дат,
біблійних істин,
всіх законів…
Неначе витрусили
їх
колись з
розпоротого пуза
Тугарина, що, мов
гора,
притягся в Київ
злотоглавий,
погрожував, доки
йому
пустили тельбухи
на волю.
І з них
розбіглися вони,
щоб капостити у
віках,
ще й прославляти
власну вдачу.
20.03.2022.
Другие произведения автора:
Бесполезные строки
Мартовские іды
Руки ангелов прохладны