Моє життя —
чудернацьке,
і ще й, мабуть,
скоро скінчиться.
Узяти мрії
юнацькі -
це кам’яний
вік, гірчиця,
що б’є у ніс
тим сучасним,
які не схожі
на мене,
хоча й
шукатимуть щастя,
як я колись,
й на рамена
стрибатиме
їм злая доля,
як чорна-пречорна
пантера,
а рупор
кричатиме: "Воля!
Вітчизна!”...
Й губитиме пера
та синя, як
провесінь, птиця.
А далі у горлі
застрягне
їм’я її. Далі
насниться
такий страшний
сюр, що затягне
реальність
у себе. І зранку
ти вже їх
поплутаєш. Далі...
А далі відсунеш
фіранку
і будеш на
вічнім кружалі.
06.06.2024
Другие произведения автора:
Найджел: вид – одинокие
Солнце садится за крыши
Yellow Submarine