Можливо, ми жили не надто багато, не надто щасливо в своїй Україні, але в себе вдома. Та вдерся до хати якийсь дикий вилупок. У домовині
схотів нас побачити з доброго дива, ні з того ні з сього узявся ламати паркан і будинок. Посипалась злива ракет і снарядів... брехня, лайка, мати!
Свій лад наводити почав, себто хаос й криваве безладдя, почав розкрадати що треба - не треба, аж навіть здавалось, країною він помилився. Від дати
кошмарного лиха донині ще й досі не здатні оговтатись люди у світі, за що нас вбивають і що відбулося? А все дуже просто, вважаю. Убиті
й живі, яких в спокої не полишають, наперстками міряють мирнеє небо, нахабно, цинічно кошмарять, іграють, як п'яниця на балалайці, на нервах,
зі мною погодяться - все дуже просто: є люди, є нелюди, є дещо третє, якого, на жаль, аж за край, більш ніж вдосталь; туристом незваним воно у пакеті
додому, як правило, подорожує останні два місяці з теренів наших, з людськими поняттями і не межує, від вчинків його - тхне немов од параші;
мабуть, зародилося десь на Сатурні, хоча по сусідству с землянами всілось, і всі в нього вороги, неуки, дурні, і так прагне зла, що не вчора сказилось...
Новые
Меню
