Лежить навкруг безмежний світ,
Що без кінця і без початку,
І невмолимий часу літ
Лишає скрізь свою печатку.
Змарніє врода молода.
Зміняє день, короткий ранок.
Як, тала, сходить з гір вода,
Розтане все, немов серпанок.
Утратить блиск коштовна річ
І жовтий лист паде додолу,
Заступить день похмура ніч
І все повернеться на коло.
Поміж високих берегів
Гуркочуть неспокійні хвилі
І десь у марево віків
Стрімкий потік несе бурхливий.
Ніщо не знає вороття,
Вода тече, минають роки,
Немає броду у життя,
Ріка життя така глибока.
Мине, загубиться в вітрах
Юнацька мрія, кольорова.
Поет повернеться на прах,
Лишивши після себе слово.
Скінчиться світ й почнеться знов,
Та серце хай печаль не крає,
Бо залишається Любов,
Вона ніколи не минає.
Є над-усе жорстокий час,
Не вартий він лише Любові.
Нехай Любов зігріє вас,
І в добру путь на добрім слові.
Другие произведения автора:
Облако
Бачу
Крымская ночь
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
