Матуся-Ненька.

27 января 2013 — Наталья Андриянова

У кожного з нас Батьківщина своя,
Мені ж не эдина країна.
Росія- то рідна Матуся моя,
А Ненька мені-Україна.

Матуся рідненька мене немовля
Від всіх негаразд гартувала.
І все що дає її щедра земля
В дитинстві мені дарувала.

А Ненька мені дарувала тепло
Ласкаве і ніжне ,мов сонце.
У квітні в садках все так рясно цвіло
В моє поглядало віконце.

З дитинства вона гріла душу мою,
Співучої мови навчила.
Зоряне небо і землю свою
Мене шанувати навчила.

Матуся так кличе мене:"Повернись,
Назад ти до рідного краю."
У відповідь Ненька кричить:"Зупинись,
Не зраджуй мене я благаю."

І сердце моє постійно ,зізнаюсь я вам,
Так крає на двоє серденько.
"Матусю, тобі половину віддам,
А друге тобі-моя Ненько"

© Copyright: Наталья Андриянова-Сергеева, 2010
Свидетельство о публикации №110121107281
Список читателей / Версия для печати / Р