Апокаліп-сісі
до колін -
так її художник
змалював -
ще кокошник,
нібито гніздо,
на якому
видатні сидять:
імператори,
імператриці,
полководці,
діячі мистецтв,
разіни,
чекісти, ліс, тайга,
де розбійники
собі гуляють,
вилітають
звідти чорні круки,
гадять-сруть
на апокаліп-сісі,
атомними
випнуті стручками,
щось кричить
беглузде і нахабне,
як бухий
Єсенін в ресторані,
поціляє
Льонька Пантелеєєв
у городового
(чутно "Мурку”),
безпереревно
хтось читає вірші,
декламує
прозу, на роялі
висікає з
клавішів перуни,
чорне з білим,
добре із
поганим
перемішує
скажений повар,
а з сюжетів
постає той самий,
в кого різні
очі... в заметіль
мчать карети,
"Курськ” на дно пірнає,
камери
стрекочуть і генсеки,
ще й бібліотеки
з зібраннями
ленінів та
хвойд національних
(українських
також, як сьогодні
каламутні
томики ж-данів),
заколотники
на постаментах
(вічні, як
Франко і обіцяв),
танки в Празі
та вогні досвітні,
що їх прикликала
Українка -
ген в Чорнобилі
вони зблиснули!
а Шевченко
виплекав рядочки,
у яких
апокаліп-сісі
омочив гарячою
сльозою,
проскакав
Петро, зелений, мідний
в нікуди і
під Ніву звалився,
заточившись
в вирі декорацій,
шапку зняв
Махно,
пішов під
розстріл
чесний
українець, на коліно
Івасюк став,
страчений у лісі,
підпалили
скит старообрядці,
Жуков ляпнув:
"інших нарожають”,
у бараку
зщулився Бандера,
Стус конає
на холодних нарах;
ох, кайфосить
матушка_расєя
при своїм
недовгому тріумфі,
бо що значать
ті роки, що висять,
як підгнілі
двері на сортирі,
і в речах
поцуплених гуляє,
й хвастає
піснями, що стягнула,
і у дзеркалі
себе не бачить,
від фіналу
тягне й до фіналу,
стрьомна,
безнадійно божевільна!
25.04.2023.
Другие произведения автора:
Гленн Миллер над Ла-Маншем
30 000
Споря с гекзаметром