Вкрали і кудись
повезли експонат
мужні вояки в чужинській
формі.
Мабуть, діарея з
ляку у солдат,
чи не те щось
з'їли на безкорм’ї.
Замок довго брали
приступом, з гармат
по стінах гатили
старовинних.
Штурмувала друга
в світі із армад
цей музей
завзято. У нестримних
сутичках з
полками привидів знайшли
дещо на поживу як
трофеї.
Вікна розтрощили,
меблі, й загули
в безвість
переможно. Вже із неї
мало хто назад
повернеться, мабуть.
Документи, клапті
від шевронів,
інший мотлох
чорні лапи покладуть
в свій музей –
диявольський. Законів
ще ніхто не міг
духовних обдурить.
Над чиїмсь
безславним похованням
монумент з
мармуру люди возведуть:
унітаз! Без жалю
та вагання.
14.03.2022.
Другие произведения автора:
Роза без шипов
Бог простит. Иди к гостям...
Огонь упорен, и вода упорна...
Новые
Меню
