Маріуполь

Це ми десь чули:

«Так не доставайся ты никому»…

Місто зруйноване на дев’яносто відсотків.

Вбито приблизно три тисячі.

Бомби озлоблені орки

жбурляють куди пошле сатана.

Інколи навіть прицільно:

в будинок пологовий,

в драматургічний театр,

де ховаються люди,

тобто по стратегічних об’єктах

військової інфраструктури.

Богатир волає з дивана: «На Мариуполь!»,

знаходячись за тисячі кілометрів

від місця шаленої бойні.

Прийди та візьми –

«Азов» на тебе чекає, слизняк.

Його вояки у вогні не горять,

а знищили вилупків стільки,

що можна, мабуть, їхнім падлом

мостити дорогу до Владивостока.

Город стражденний і непереможний,

Город-мученик, за словами понтифіка,

Город, якому судилося стільки,

що вистачило б на десяток країн.

З космосу ти виглядаєш, як кратер,

закиданий металобрухтом війни:

чорний, потворний, страшний, мов личини

монстрів, що тебе

прагнуть перетравити живцем…

Але час твій проб’є,

за тебе розплатяться,

і ти воскреснеш,

мученик Маріуполь!

17.03.2022.

Другие произведения автора:

Розум у клітці

Трактуючи Бекета

Тени на стенах от снятых картин