Це ми десь чули:
«Так не
доставайся ты никому»…
Місто зруйноване
на дев’яносто відсотків.
Вбито приблизно
три тисячі.
Бомби озлоблені
орки
жбурляють куди
пошле сатана.
Інколи навіть
прицільно:
в будинок
пологовий,
в драматургічний
театр,
де ховаються люди,
тобто по
стратегічних об’єктах
військової
інфраструктури.
Богатир волає з
дивана: «На Мариуполь!»,
знаходячись за
тисячі кілометрів
від місця шаленої
бойні.
Прийди та візьми
–
«Азов» на тебе
чекає, слизняк.
Його вояки у
вогні не горять,
а знищили
вилупків стільки,
що можна, мабуть,
їхнім падлом
мостити дорогу до
Владивостока.
Город стражденний
і непереможний,
Город-мученик, за
словами понтифіка,
Город, якому
судилося стільки,
що вистачило б на
десяток країн.
З космосу ти
виглядаєш, як кратер,
закиданий
металобрухтом війни:
чорний,
потворний, страшний, мов личини
монстрів, що тебе
прагнуть
перетравити живцем…
Але час твій проб’є,
за тебе
розплатяться,
і ти воскреснеш,
мученик Маріуполь!
17.03.2022.
Другие произведения автора:
Кому в погребе хорошо?
Мне ли
Графомен