Мій син

2 марта 2022 — Валерий Коростов

 

Мій син


Мій син у шпиталі.
Поранений
іконтужений.
Його
похитує, нудить.


Амрецьунорі
вкушає йогурт
збулочкою на сніданок.
Хоча жере насправді людей,
якщо не вдавився.

Син був у теробороні.
До них прилетів

повітряний поцілунок,
привітвідкромешників -

три смертоносних ракети.


А Шойгу підтягує брюки
та каже, що операція-спец
доведена буде спецами до крапки.

Бійця-побратима,
що був з моїм сином,
поранило важче.
І третьому голову знесло з плечей!

А карлик Мєдвєдєв,
цей Гебельс московський,
в якого, мабуть,
теж замовні підбори,
белькоче:
триватименаступ
до «повної перемоги».

Блідий та неголений,
син посміхається:
все у порядку...

Вбивають, калічать,

руйнують,
небачену досі
підступність включають.
Та все жперемоги не бачити їм,


адже повнихуродів

за карк

піднімає

над світомГосподь!

 

02.03. - 11.07.2022.





© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0335077 от 2 марта 2022 в 11:53


Другие произведения автора:

Підручники

Стеклолаз

Я сплю і бачу як все марно

Рейтинг: 0Голосов: 0143 просмотра

Нет комментариев. Ваш будет первым!