Двадцять четверте. П'ята ранку.
Сплять велично росіяне...
На майданчику дитячім
в Броварах штовхає вітер
гойдалку крилом прозорим.
Двадцять четверте. Сплять солдати
у казармах, їхні діти
та дружини. Горе люте
шнур підпалює повільно,
наче п'яний, вайлувато...
Аж ти раптом розумієш
через стусана в свідомість,
що ВІЙНА! Не техногенна
катастрофа або інше,
набагато гірше лихо:
почалося неможливе,
раптом втілилось в реальність,
землетрус в людській подобі
неймовірної мерзоти
ухопив жорстоко дім твій
і трясе немов скажений -
а що далі, невідомо...
І, немов чорнилом зошит,
просякає все навколо
жахом, мороком первісним..
29.05.2022. Другие произведения автора:
Физическое торжество
Черный жемчуг твоей катастрофы
Умалившись в ноль
Новые
Меню
