Кохання... Маленьке, звичайне слово, яке вбиває та милує, дарує та відбирає... Це сміх та сльози, радість та журба. Це те, що в одну мить спалахує наче іскорка в мозку, поступово, по тілу опускається вниз вражаючи серце... Це те, від чого не хочеться думати, те, від чого все валиться з рук... Це... Життя..!
Отак живеш собі просто, не думаючи про завтрашній день, а в твоєму житті з’являється людинка, яка повністю перевертає твій внутрішній світ, міняє тебе. Одного ранку прокидаєшся з думкою, що навпроти так не вистачає сонних оченяток, теплих рук і ти розумієш, що це кохання. Відразу береш телефон і пишеш: "Добрий ранок! Вдалого тобі дня..." Ти знаєш що від цього він посміхнеться, а його посмішка для тебе це щось найдороще в світі. Він став твоїм життям, твоїми думками, твоїм повітрям... Хочеться віддати йому все, вражати його якимись милими дрібничками (теж для того, щоб він посміхавсь). Колись він був просто непоганим хлопцем, а поступово, перетворився в ідеал. Ти перестала помічати якісь недоліки, він став найпрекраснішим від голови до кінчиків пальців! Всю цю неперевершеність можна було роєдивлятись хоч вічність. Навіть кожна клітиночка його тіла стала якоюсь особливою. Ти вже не бачила просто людину, ти бачила скупчення теплоти, ніжності, яскравого світла та всього самого ідеального в світі. Він став наче якась кольорова головоломка, яку хотілось аналізувати, розкривати її секрети до самої старості. Ти дивилась на нього тільки з захватом в очах... А ще, він став чарівником - своїми руками він робив та-а-акі чудеса:)
Навіть коли цей ідеал розірвав твоє переповнене коханням сердечко на малюсінькі частинки, ти готова була все пробачити і потім все життя склеювати його разом з ним... Як можна йому не пробачити???
А потім було щастя... Бо ти зрозуміла, що після всього болю спричиненого тобі ти все ще його КОХАЄШ!!!
Але ти безповоротно його втрачала... Він обрав іншу... Від думок, що ті руки, які ти ще так недавно цілувала будуть обіймати іншу стискалось серце. Почалась паніка... Ти істерично хотіла зробити щось таке, щоб він нарешті зрозумів чим він для тебе став, наскільки він тобі потрібен...
Він так нічого і не зрозумів... Він зрадив...
Отаке оце воно КОХАННЯ...
(автора, к сожалению, не знаю.. может кто то знает.. мне просто очень понравилось.. решила поделиться с Вами, друзья.. фото инета)
Другие произведения автора:
ЛАЗУРНЫЙ БЕРЕГ
МЕДЬ
ПРОШУ
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
