Ішла душа поспішною ходою
Несла в руках поранену любов,
ви не штовхайте люди, я ж не встою,
Мені під ноги ллється іі кров.
Та що ж ви стали? рятувати треба!!!
Вона ж помре, ви чуєте, помре!!
Душа кричала...чуло тільки небо
Луною відзивалось до людей
Вона помре!! заміни їй не буде!!
Послухайте...послухайте...Не йдіть!!
Та люди йшли...Глухими були люди!!
І кликала душа: заждіть...заждіть...
Розбитим склом летіли з неба долі,
Колись так само зранені людьми,
О небо!в неі сильна втрата крові!!
Не забирай...Верни іі з пітьми!
Не забирай любов...знайди їй серце,
Знайди тих двох, хто б дихать нею хтів!!!
Знайшлися двоє і...Любов воскресла
Щасливі ті, душа і поготів.
--------------------------------------
Душа просила: о-с-т-о-р-о-ж-н-о, люди,
Израненая на руках любовь.
Коль не поможем,жить она не будет.
давно сквозь пальцы просочилась кровь...
Что ж вы стоите? Ведь спасать же надо
Она умрет!! Вы слышите, умрет!!!
И только небо было с нею рядом
Ты не кричи, никто нас не поймет...
она умрет!! Замены ей не будет,
Послушайте...послушайте...молю.
Она же Ваша...вы же люди...люди...
Для вас знакомо нежное л.ю.б.л.ю
Осколками летели с неба судьбы,
как и любовь,разбитые людьми
душа шептала: что же дальше будет
О небо!! Умоляю, помоги!!!
Не забирай любовь,найди ей сердце...
Найди двоих кто мог бы ей дышать
Двоих нашли...любовь в руках воскресла
Все счастливы, и люди, и душа.
Другие произведения автора:
Почему до сих пор так больно??
Счастливая.
В глубокую осень
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
