Сидить жінка біля хати,
Та листа читає.
То моя старенька мати
З батьком розмовляє.
Пише батько: "Рідна моя,
Мати моїх діток.
Ви моя священна зброя –
Бог у тому свідок.
Не хвилюйся, моя люба,
Ворог відступає.
Разом ми, моя голуба,
Фриців подолаєм.
Вже дійшли ми до Берліна.
Бій трива останній.
І додому в Україну,
Ви мої кохані”.
Як пішов він воювати,
Більш не повернувся.
Але все чекає мати…
Бій той затягнувся.
ШАН
Наперекор всему
Весна
Тризна