скрипка моя

28 февраля 2013 — Хелена Фисои

Скрипка моя, крила мої, ніжність невгамовна,
Що ж зі мною ти накоїв?! - Серце, мов валторна,
Грає... Пташка в голих вітах до тепла дрімає,
Аж до сонячних трембітів... Бережуть, як мають!

А, не маючи, блукають хвилями... Вітрами
Полохливо завмирають... Падають віршами,
Перлами в глибокі роси, губляться до ранку...

Розчеши сумнії коси вербам на світанку,
Вітер! Гойдай! - Як казково! Заспівай! Я бачу:
Покотилась колискова по щоці - гаряча!

Ніч глибока... Синьооко дивиться у душу.
Я тепер не одинока. Люблю, бо не мушу...