Колискова

Засинай, мій мозок, засинай.

Зупинись на мить хоча б — і спи.

Спи собі, лети за небокрай.

Мешкають там райськії птахи.

Гноми-санітари там живуть,

візьмуть тебе, в ліжко покладуть,

як було колись, уже давно,

люди ще тоді були людьми,

і крутилося веретено

в темпі танго "Як же вірим ми”.

Мама клала руку на чоло.

Вибирав добро ти, кляв ти зло.

Йшов до школи, бігав у дворі.

Мав дитинство ексклюзивне, тож

мозок нині твій закляк в дірі,

крутиться, як карусель, і дощ

чорних пелюстків її вкрива,

захід, ніби прапор той, кривавий,

та під крилами його ти зріс,

а тепер ти невідомо де...

Спи, спи, мозок. Досить, досить сліз.

Спокій і тебе не обійде.

А розчарування — це квиток

на вечірку, де чекає Бог.

26.09.2023.

Другие произведения автора:

Сюрреализм

Федор Михалыч на портрете

Псалом 57