Исповедь Заразы

23 сентября 2014 — Александр Бортник
Шлюхая тебя, родной,
Сердце для любви открыто.
Я пошла бы за тобой – 
Серостью по горло сыта.
Ты такой дурной и разный.
В мыслях я - давно твоя.
Знают все, что я «Зараза»,
Но, увы, не знаю я.
Горько мне и больно видеть,
Что ты мечешься вокруг.
Как легко тебя обидеть,
Милый мой, сопливый друг.
Если дружишь с головой
И добиться хочешь тела,
Отболей скорее мной,
Быстро, милый, сладим дело.
*
из раннего
© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0176780 от 23 сентября 2014 в 09:23


Другие произведения автора:

Свечи

любовь такая… ненасытная…

Что с того, что я пел с любовью?

Это произведение понравилось:
Рейтинг: +2Голосов: 2430 просмотров
Юрий Гость # 23 сентября 2014 в 15:29 0
ЗАРАЗА
«Стримуйтесь  від  усякого  зла»
    ( 1 Фессалонікійців  5:22)

Є люди на яких нема управи.
Їх совість атрофована давно.
І тільки зовнішність людини
Дає можливість розсівати зло.

Гнилі слова їм служать за основу
Висловлювати бруди почуттів.
Знівечені духовно, лиш до злого
Убогі помисли керують на приціл.

Помилки влади не причина
Вести розгнуздане життя.
Є норми, що лежать в основі
Гармонії природи і всього буття.

Ніхто не знайде оправдання,
Хоч світ насправді ошалів.
Творець нам дав чудовий розум…
Лиш божевільний вільний в нім.

Людина на Землі навічно.
Переживе лукавство і обман.
Сьогодні праведні страждають,
Та мотлох згине, мов туман.

Не будь байдужим до зарази,
Бо це дорога в небуття.
Людині вседозволеність не личить,
Адже є Заповіді від Отця!

Вхопіться за життя правдиве,
Облиште гордість і обман.
Не задивляйтесь на «потужних»,
Бо вже засуджений їх Пан.