Два ведмеді

1 декабря 2015 — Василий Федорченко

Василий Федорченко
Два ведмеді
Як йшов кум мій понад лісом,
Чує: хтось в кущах пихтить.
Став подалі. придивився:
Та це ж начебто ведмідь!

Мабуть, їсть когось в барлозі.
І побіг кум звідтіля,
Аж в штани наклав в дорозі,
Бо не знав, що то був я!

Брів я з ринку п’яний в дупу,
Зачепив плечем сосну,
Протаранив лобом дуба,
Впав в чагарник та заснув.

Ось лежу і чую раптом:
За кущами хтось пихтить.
Став тихесенько я раком:
Та це ж начебто ведмідь!

Біг додому навпростець я –
Зник, як дим, похмільний сум!
Бачу: кум біжить по стежці:
– Від кого ти, друже кум?

– Та ось спортом забавляюсь
На здоров’ячко своє.
А чому мчиш ти, мов заєць?
– Та шукаю, де ти є!

8 січня 2011 р.

Другие произведения автора:

Кабысдохи активизма

Тайна счастья

Сказание о Белозёрке

Рейтинг: 0Голосов: 0387 просмотров

Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Добавить комментарий

RSS-лента комментариев