25.10.08
10:10
«А»:
«Село неначепогоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі…» який же правий
Шевченко був, мій предок славний.
Німі, бо слів не вистачає,
Чомусь в селі тих слів немає.
Немає слів, немає діла,
І тупість лізе вгору сміло.
Що ХХІ вікнадворі,
Хіба згада про це хто скоро?
Так, люди знають: телевізор,
Мобіла, Інтернет, провізор…
А що з них що? Ніхто не знає,
Для чого це в селі? Спитає
Хіба яка мала дитина,
Розумна дуже, бо невпинна.
Бо вискочка, біла ворона…
А в неї мізків цілі грона,
Там сірі звивини працюють,
Бо дужий поклик душі чують.
Ось так. Є все: село і люди,
І тупість, і жорстокість всюди.
Прогресу трохи і безправ’я.
І віри нуль. Море безслав’я.
Якби я вміла матюкатись,
То так хотіла би послати
Тих хто тупізм пускає в мізки,
Й думать не хоче ані трішки.
Другие произведения автора:
Вишивала хрестиком я Долю
Горький опыт лет минувших?
О козлах и не только...