Голгофа

... зараз усе стече з тих холмів водою і глиною,

коричневими пухирями,

під блискавками й могильними хмарами -

і вершники, і хрести, й ті, хто на них,

окрім Нього... так видається...

Перекрутиться, наче гудзик, блискучий шолом,

відірвуться лати від торсу,

захлинуться в багнюці солдати.

Спис, яким протикнули Йому

ребра, так і буде сочитися кров’ю, без упину.

Сховається кавалькада в селищі,

втечуть глядачі, що трималися осторонь.

Білим-білим буде Його омите тіло,

мармурове наче, та тепле, на фоні того катаклізму.

І ніщо не буде здатне те Тіло зрушити,

доки Його не знімуть з того хреста,

де не гнитимуть навіть дірки від цв’яхів,

а з людей лише мати і встоїть з апостолом,

коли все, куди оком не кинь,

і змиватиме, и змиватиме...

14.10.2024.

Другие произведения автора:

Алконост – птица пьющая

Бучанська різанина

Комнаты, где не включен свет