Гола правда

6 декабря 2015 — Анатолий Шевченко-Зурнаджи


 

Пожовкле листя падає додолу…

І раптом світ  без посмішок збіднів!

І що мені робити з своїм болем?

Мiй мозок вже вiд люттi закипів.

 

Вже і горілка душу не рятує.

Затьмарила війна ця небокрай.

Ненависть на землі, як мор, лютує

І осінь ця – неначе світла край.

 

Змішалися з вогнем посохлі віти,

І стогне від біди моя земля,

І плачуть у розбитих хатах дiти,

Не чути в небi пісні журавля.

 

Чарiвна осiнь у вiйнiпалає,

Як непотрібний, зайвий папірець.

Вже другий рік земля моя страждає –

Забув про неї мабуть Бог-творець.

 

А може ми забули в чварах Бога,

Забули хто ми, і який наш рід?

І це не наша, а чужа дорога…

Навіщо нам звалилось стільки бід!

 

Пожовкле листя падає додолу…

Мiй мозок вже вiд люттi закипів

 І, як п'яниця, ріже правду голу,

Який напився та не закусив.

 

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0220430 от 6 декабря 2015 в 22:37


Другие произведения автора:

Честь дороже

Я проклял бы жизнь

Я буду счастлив

Это произведение понравилось:
Анатолий Писаренко
Леонид Зеленский
Мария Козимирова
Александр Гребенкин
Рейтинг: +4Голосов: 4544 просмотра
Комментарии (4)
Анатолий Писаренко # 10 декабря 2015 в 00:35 +1
Анатолій, дуже гарний і своєчасний вірш!

Дуже боляче за тих людей, хто безвинно страждає.
А винні у цій війні набивають свої гаманці золотом, що окроплено людською кров'ю.

br
Анатолий Шевченко-Зурнаджи # 10 декабря 2015 в 08:54 +1
br
Леонид Зеленский # 30 января 2016 в 23:18 0
Як хочеться, щоб швидше закінчився цей кошмар, щоб настав мир на вашій землі, щоб знову люди стали посміхатися, вірити в світлий завтрашній день.І дуже хочеться, щоб ті, хто розв'язав цю криваву війну зазнали божу, і не тільки божу кару. З вірою у перемогу зла над темрявою az
Анатолий Шевченко-Зурнаджи # 31 января 2016 в 01:10 0
Спасибо, Леонид!Скорей бы всё закончилось. br