Емігрантська канитель

23 июня 2022 — Валерий Коростов


Емігрантська канитель.
Снується тонко, часто рветься.
А десь, за тридев'ять земель,
снаряди нищать твоє серце,

яке залишилося там
і досі ще не емігрує.
Я людям цим його віддам,
що люблять нас. Але бідує

воно допоки - як чинить?
Є дощ простий, є дощ залізний.
І сором, бо в цю саму мить
ще стогін вирвавсь у Вітчизни...

І чим я їй допоможу?
Чи рятуватися не варто
було, тягнути за межу,
бідой розорану, за парту,

а не в підвал, своїх дітей?
Єдина відповідь. Єдина.
Тож емігрантська канитель -
моя, не їх. Як мокра глина,

тепер я сам, хто вже давно,
здається, дещо сформувався.
Та Бог накрив Своїм рядном,
щоб цей сосуд не розбивався.

22.06.2022.

 




© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0337903 от 23 июня 2022 в 13:58


Другие произведения автора:

Все это слова прощания

Погода шепчет...

Маріуполь

Рейтинг: 0Голосов: 0170 просмотров
Роман Эсс- # 23 июня 2022 в 21:11 0
Свиной йозыг еврея Зеленского.