13.09.08
17:07
«А»:
Сьогодні я пройшла крізь стрій
людей.
На мене тисячі очей уже дивились,
Та серед них я не знайшла
ночей,
Глибоких, сірих і коханих моїх
– синіх.
Ті очі десь тікали вдалечінь,
Їм інші далі стали
відкриватись.
Я їх молю: відкрийте неба синь,
Щоб сонечком могла я в них
сіять.
Тебе я дуже часто бачу в снах,
Я в дзеркало душі твоєї зорю,
Бо відображення моє є в
дзеркалах,
Як наче осінь стрілася з
весною.
Я – осінь нині. Осінь золота.
Мені ще весело: попереду ж ще
літо.
Хоч бабине. Але то суєта.
Дощем ще посмішку мою з очей не
змито.
Ти – травень. Місяць ніжний,
молодий.
Хоч грозовий, але гроза, то –
класно!
Хмаринок в тебе купа: втримать
вмій.
Бо з хмарами приходить літо
вчасно.
Хай буде світлим дзеркало душі
Твоєї і моєї, ми – єдині.
Яскравість в день скоріш нести
спіши,
Щоб добре всім було навіки і
однині.
Другие произведения автора:
Мини. Частица истории
Мини. Дурак стал нормой жизни?
Если бы мне дали миллион
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
