Хлопець-відчай поруч п'є чай,
Дивиться на мене наче вперше,
Вбачає в мені темну сторону свого життя
Ми знайомі дещо років п'ять,
Хоча він стверджує, що ми вже бачились минулого століття
В театрі з двох акторів, в драмі без кінця
(Здавалось лише вчора ти спостерігав, чи гасне в моїх вікнах світло.)
Що маємо тепер? Хлопець-відчай поруч п'є чай,
Його знов покинула одна з його дівчин,
Грюкнувши дверима, кинувши 'good-bye'
Він сидить переді мною, склавши руки на колінах.
Він мене власне вже не впізнає
Його до моїх дверей приводить інстинкт, вразлива пам'ять
Я вже й сама не пам'ятаю хто він є, кажу "все мине"
Хоча сама ненавиджу коли мені це кажуть.
Хлопець-відчай поруч п'є чай
Коли звонить його телефон мене воротить,
Коли 'I love the way you lie' іще хоч раз-
І мене дійсно знудить.
Бо я ненавиджу твоє ім'я, твій телефон, маршрут до твого дому,
Ненавиджу, що ти завжди онлайн і коли корчиш з себе Казанову.
Хлопець-відчай поруч п'є чай
Я йому посміхаюсь двадцять першу хвилину
Він розказує про одну із своїх дівчат,
Я сміюсь і кажу, що це неважливо.
Другие произведения автора:
ПТВП
Когда телефон молчит
Девочка Н
Новые
Меню
