Голодна

Не лишай мене голодною по тобі,
Не лишай мене такою (мовчазною і сильною)
Я готова подолати всі твої мости і наслідки,
Тільки не лишай мене вільною
В цьому місті,
де кожне місце стало настільки тісним,
Що тут вже не до амністій
І не до правил,
Якими ти нагородив мене, коли позбавив
Своєї присутності й уваги.
Пригадую, більше ніяких тобі тут віршів, прози, пісень,
Ніяких балачок про стосунки й справи,
Ніяких "добраніч" чи "добрий день",
Ніяких салютувань твоїй/моїй мамі.
На перших порах власне
Дещо в нас з цього виходило,
Та ми вже давно не в першому класі
Й дебілу зрозуміло,
Що я все зіпсувала і зпортила
-Написала перша; звичайно тобі вже було не до цього Бангладешу
І не до чаю з колишньою мрією
Тепер хлопчик виріс і вважає мене просто повією,
Що для декого плюс, для декого звичайно мінус.
Плітки, як фотони швидкі, та не мають маси
Не відходячи від каси, новозпечений "дехто" сказав мені "баста".
Я в свою чергу розвернулась, пішла
До того так мене вже привчили, не залишати по собі ні тепла,
Ні пост-скриптум, ні безпідставної віри.

Другие произведения автора:

Когда телефон молчит

Закрыла книгу

Ничего не было