Що ж залишилося від тебе,
ти, яку ніби добре знав?
Жмуток тих довоєнних ілюзій,
від яких нафталіном тхне,
чимось підстаркуватим, облізлим,
дивовижно несправжнім тепер
на багряно-вугільному тлі
наче спільних у часі реалій,
але різних для кожного з нас
і забарвлених сенсом інакшим.
Що залишилось, я питаю,
хоч мені по цимбалах, якщо
так спотворили твою подобу
у застінці, де вміють зробить
із людини нікчемну повію,
варто згоду лиш дати самій...
Де ти договір свій підписала,
неважливо: це більше не ти,
і назад не повернеться жінка,
яка добре могла кепкувати
з тих, що їй за п'ятнадцять секунд
провели нині лоботомію.
Б'є пропасниця люті тебе,
незнайомку, жорстоку кацапку!
І, якби спромоглась спопелить,
ти би вже спопелила країну,
що так муляє кревно всіх вас!
27.04.2022.
Другие произведения автора:
Же тэмэ
Растерянный, в истлевших тряпках
Біженці на нашому вокзалі
Новые
Меню
