Я жив колись
в твоєму серці
немов бридкий
цвіркун у скрипці
а ти в мені
не угавала
мов скрипка
в серці цвіркуна
Як сумно
згадувати щастя
серед базік
незрозумілих
і тіл що
ковзають безглуздо
на простирадлах
по ночах
Симфонія
стає етюдом
і публіки не
видно в залі
та й що б
тепер тобі заграв я
що ти б
відповіла мені
Я відчуваю
тебе поряд
і німотою
захлинаюсь
ти оливом
залила скрипку
в якій бридкий
цвіркун селився
яка бриніла
в серці цвіркуна
05.02.2024.
Другие произведения автора:
Похожи
Холодные статуи на раскаленном асфальте
Лимит прошлого
Новые
Меню
