Нічого
нікому не доведеш
ніякими там
поетичними пасами
над укляклим чорним
циліндром дійсності:
наскільки
зболів ти і як співчував,
як наскрізь
прохромило серце твоє
теє спільне
нещастя, що люди терпіли,
ті руїни,
той попіл,
що так далеченько простлався
-
так, що вже і в дітей він сивіє
на скронях;
і не можна, хоч як не
бажав ти б, змінити
ані йоти в тяжкому
писанні,
або скасувати
єдину хоч
жертву,
чи то замінити
одною
твоєю...
30.05.2022.
Другие произведения автора:
Знаю, где они
У дворняги на приеме
Совестный Союз