Д.
Цей український
хлопець у полоні.
Слова... та
що ви можете, слова?
Ви не візьмете
його на долоні,
щоб віднести
додому. Хоч жива
дитина мужня,
Богові подяка.
Бо скільки
побратимів у землі!
Та й не дитина,
а козак, рубака,
великий воїн.
Його у кремлі
бояться, як
свою лиху годину.
Тому сховали
на підвал, як пра-
пра-пращура
колись, і в домовину
сховали би,
та йому не пора.
Вік іншим
гнити за це схудле тіло,
прозорі
скроні. В полум’ї палать
за те, чого,
якби і закортіло,
людськими
мовами не подолать!
І марно навіть
намагатись людям
складати
мартиролог: він іще
поповнюється.
То пізніше буде.
Коли у сум
перейде гострий щем.
Куди подітися
від нього? Крає
схололу,
звиклу душу, ніби в ній
якоїсь
відповіді ще шукає,
розмотує,
мов бинтовий сувій,
щоби покрити
рани України,
а ті щодень,
щоніч кровоточать!
Цв’яхи із
ніг, із рук убік стирчать,
і з них — як
взимку грона горобини...
31.07.2023.
Другие произведения автора:
Сироты
Праздники ничего не меняют
Он мысленно общался с ней
Новые
Меню
