Вже осінь надворі лежить золотава
І дихає в спину зима,
На наших руках дві обручки яскраві
Нам світять давно недарма.
Неначе коханню весь світ підкорився,
В джерелах своїх володінь
І хай у волоссі вже сніг причаївся,
Та в душах ми ще молоді.
І скільки вже весен у нас пролетіло,
І тридцять років, наче мить,
Вже виросли діти, а нам, моя мила –
Ще музика щастя звучить.
І може не всі наші сповнились мрії,
Вперед несла доля стрімка,
Та нашого щастя, мов парус надії,
Тече повноводна ріка.
Другие произведения автора:
Люди-волки
А помнишь...
Встречаю зарю
Новые
Меню
