Свіча стояла на вікні всю ніч

22.11.08

 17:25

 «А»:

Свіча стояла на вікні всю ніч.

Вона волала:

Рік 33 пригадай, спинись.

Бо я не спала.

В моїм вогні горів народ,

Вмирав без хліба,

Весь, від маленького дитя

І аж до діда.

За рік на небо вознеслись

У муках тяжких.

Мільйони душ вкраїнських тих,

Отих селянських.

Отих, що в полі працювать

Могли щоденно,

І з хлібом поруч помирать

Необережно.

Отих, що виростивши хліб,

Його не мали,

Бо влада новая прийшла,

Його забрала.

Забрали все: зерно, крупи

І мед, картоплю.

Не залишили лушпайки,

Зерна коноплі.

Бабуся хліб тоді пекла

Із колосочків,

Що їх для неї вберегла

Земля в листочках.

Ті колосочки уночі

Збирала мама,

Й тяжкою ноша та була

І легка сама.

Донести зерно до мети –

То цілий подвиг,

Щоб не забрав ніхто дійти

Невідворотно.

За десять колосків – життя

Із лободою.

Вони спасали з небуття

І нас з тобою.

Свіча роняла цілу ніч

воскові сльози,

й несла до Бога від людей

Прохання щоби

Той гріх, той страх, ту зраду всіх

Люди прийняли,

І більш ніколи такого

Не допускали.

О Боже! Я тебе молю

І слізно прошу:

Я світ оцей тепер люблю,

Страхіттів досить!

Дай людям ти свого добра,

Своє вітання,

І хліба вдосталь, щоб було

Оте востаннє,

Оте страхіття, отой мор,

Оте свавілля,

Ім’я йому – голодомор,

Чонобиль-зілля.

Другие произведения автора:

Тут муж меня лягушкой обозвал

Эх! Дорога!

Кто я для комара?